"Перевертні в помпонах", чи криза третього року

Поки ми жаліємося на проблеми, пов"язані з всесвітнім економічним колапсом, наші нещасні діти стійко витримують цілий ланцюг криз, які являються невід"ємною частиною їхнього розвитку. Допомогти малюкам пережити цей непростий час - пряма батьківська задача. Але, для того щоб справитися з ситуацією, для початку треба зрозуміти, чому ще вчора спокійна дитина раптом починає влаштовувати істерику на порожньому місці і категорично відмовляється слухатися старших.

Прийнято виділяти кризи першого, третього і сьомого року життя, а також кризу підліткового віку. Першу ми вже пережили, до останньої ще далеко. Зараз ми саме в кризі третього року.

Як люблять говорити американці, погана новина в тому, що жодній дитині не вдалося уникнути цих періодів. Хорошою ж новиною можна рахувати обов"язкове настання хеппі-енду навіть після дуже тяжкої ситуації. Цікаво, що виразність кризи залежить не стільки від характеру дитину, скільки від поведінки батьків. Часові рамки криз умовні. Комусь буде потрібно пару місяців на їх подолання, у когось на це ж саме піде цілий рік. Головне - не пропустити початок процесу і встигнути оперативно і адекватно відреагувати на зміни в поведінці малюка. Так по яких же признаках можна визначити, що дитина вже знаходиться в "небезпечній зоні"?

Переступивши дворічний рубіж, ваш ангелочок поступово втрачає пір"ячко з крилець і відрощує маленькі ріжки, якими починає буцатися. Раптом виясняється, що чадо терпіти не може сині колготки (а заодно і всі решта), через це в десятиградусний мороз воно піде гуляти в носках. Кожен день у вас виникають десятки сварок, в ході яких малюк по пару разів міняє свою думку на прямо протилежну. Часом навіть в самих просунутих і терплячих батьків створюється враження, що дитина спеціально шукає повід для капризів: відмовившись від соку, вона проситьчай, але, як тільки перед нею виникає кружка, з душероздираючим криком починає вимагати какао.

Які риси особливо яскраві в період кризи?

1.Негативізм.

•    Він проявляється в прагненні зробити все навпаки і часто здається просто абсурдним. Так дитина находить границі своєї особистості: тільки протиставляючи себе іншим, можна зрозуміти свої бажання і сформувати власну думку.

2.Впертість.

•    Дитина настоює на своєму бажанні, не піддаючись ні на погрози, ні на вмовляння. Малюк пробує визначити, при яких умовах ви виходите з себе, бо конфлікти з дорослими допомагають йому побудувати систему координат, яка визначає, що можна, а що ні.

3.Агресивність.

•    Криза третього року життя - самий кусачий і войовничий період. Така поведітка- прямий наслідок впертості: якщо ти не робиш так, як я хочу, отримай лопатою по спині!

4.Жадність.

•    Ще один спосіб сформувати образ свого "Я". Поділ іграшок на "мої" і "чужі" допомагає дитині відчути власні границі.

Антикризова програма

Запасіться красномовством: вам прийдеться постійно щось говорити, то стараючись переконати дитину, то відволікаючи її від чергового конфлікту. Детально пояснюйте малюку кожну вашу заборону чи відмову виконати його прохання.

Навчіться визначати момент, коли син чи дочка ще тільки готуються "перетворитися" в домашнього тирана. Розгадавши наступаючу маніпуляцію, ви обійдетеся легкою суперечкою, в протилежному ж випадку прийдеться витримати справжній ураган.

Створіть буйній трьохрічці ілюзію самостійності, пред"явивши вибір між двох рівнозначних речей. Наприклад, якщо потрібно, щоб син вийшов на вулицю, запитайте, чи бажає він взяти з собою машинку чи м"яч. Тоді суперечка буде відноситися іграшок, а не самої прогулянки.

Строго дотримуйтеся розкладу дня, щоб дитині не могло прийти в голову, що не треба чистити зуби чи мити руки перед їдою.

Після закінчення кризи малюк отримає цілий ряд корисних навиків.
До 3 років:

-говорить про себе в першій особі;
-виражає словами свої бажання, не прибігаючи до крику;
-може гратися самостійно на протязі 15-20 хвилин;
-безстрашно досліджує нові для себе місця і явища, не боячись відходити від мами;
-тягнеться до спілкування з іншими дітьми;
-жадність трансформується в домовитість.

Антикризова мантра

Стикаючись з дитячими кризами, практично всі батьки роблять однакову помилку: вони незволікаючи починають відноситися до дитини як до вийшовшого з-під контролю порушника правил. Через це і виникають роздратованість, гнів, відчуття безсилля і інші негативні емоції. Але, якщо подавити в собі власні почуття, вікові кризи не будуть сприйматися як трагедія. Ось своєрідний аутотренінг для батьків:

"Дитина - не моя річ, а окрема особистість, якій потрібно допомагати в розвитку. Я не повинна вимагати від сина (дочки) абсолютної покори, через те що інакше він виросте безвольною людиною. Малюку зараз так само важко, як і мені, але я доросла людина і обов"язково йому допоможу ".