Діти в Інтернеті.

Першочергово ця стаття була розроблена в форматі дискусії з дітьми старших класів. 
Хто може сказати, що таке Інтернет? -відповідь.  Ось, що нам каже про поняття Інтернет одна з найбільших он-лайн енциклопедій - «Вікіпедія». Интерне́т — глобальная телекоммуникационная сеть информационных и вычислительных ресурсов (техники). Служит физической основой для Всемирной паутины. Часто упоминается как Всемирная сеть, Глобальная сеть, либо просто Сеть. К середине 2008 года число пользователей, регулярно использующих Интернет, составило около 1,5 млрд. человек (около четверти населения Земли).
Сьогодні, з вашою допомогою, я хочу визначитися: Інтернет – це добре, чи погано?
Інтернет – це добре: 
1. Ми можемо спілкуватися зі своїми родичами та друзями, які знаходяться в сусідньому будинку, в іншому місті або закордоном. Знаходити нових друзів та подруг. Підтримувати стосунки за допомогою айсікю, ел.почти, соціальних мереж, веб-камер та багатьох інших програм. 
2. Це безмежна кількість інформації, що оновлюється щохвилини, щосекунди. В кожного з нас є можливість знайти ту інформацію, що нам потрібна на будь-якій мові будь-якої країни, яка присутня у Всесвітній мережі. Ми можемо вчитися, здобувати професії, мандрувати світом не виходячи з дому. І все - завдяки Інтернет.
3. Кожен з нас може стати супер-героєм віртуальної гри он-лайн, або сам на сам з комп’ютером. Відчути незабутні емоції і враження від свої власних подвигів та можливостей, які не можливо відтворити в повсякденному житті.
4. Інтернет – це віртуальний світ, в якому ми можемо жити своїм окремим життям. В цьому світі ми робимо що хочемо, спілкуємося з тим, з ким хочемо. Не видаємо своїх справжніх почуттів та переживань. Маємо змогу ділитися інформацією та знаходити нових друзів. Не залежати від батьків та дорослих. Самостійно відповідати за свої слова та вчинки.
Інтернет – це погано: 
1. В процесі спілкування через комп'ютерні мережі ви можете стати жертвами осіб, що використовують це середовище у своїх особистих корисливих або злочинних цілях (дізнатися вашу адресу, ваш телефон), а також осіб, що мають психопатичні нездорові нахили. Тому не реєструйтеся на сайтах, де вас просять залишити свою адресу, телефони, повне імя. Не бійтеся розказати батькам про те, що у вас намагалися дізнатися цінну інформацію. Якщо є можливість показати хто ця людина – покажіть її батькам. 
2. Майже всі користувачі Інтернет не виказують свої власні імена, а ховаються за так званими «ніками». Багато з користувачів не хочуть показувати своє власне лице, і тому, розміщують не правдиві фотографії на яких зображені інші люди. Ви не можете повністю довіряти користувачам в Інтернеті, тому будьте дуже пильними. 
3. Фізична відсутність учасників спілкування призводить до того, що справжні почуття можна приховувати або висловлювати ті, яких людина в даний момент не відчуває. 
4. Глобальна інформаційна мережа має величезний вплив на психіку людини, а тим більше дитини. Ми маємо володіти навичками пошуку інформації, вмінням обирати головне для того, щоб орієнтуватися в величезній кількості посилань і не перенапружувати свій мозок та психіку при перегляді непотрібної нам інформації, так званого «інформаційного шуму». Не можливість знайти потрібну інформацію або розібратися в ній спричиняє стрес, апатію, роздратованість. 
5. Для багатьох дітей гратися в комп`ютерні ігри набагато цікавіше, аніж погуляти зі своїми друзями в футбол, зайнятися спортом або пограти в шахи. У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають: у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку; комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок; у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку. 
6. Від багатогодинного перебування за комп’ютером, особливо в дітей, дуже швидко порушується зір.  
В 1994 році в закордонній психології з'явилося поняття "Інтернет-залежність": «Інтернет-залежність» - непереборне бажання вийти в Інтернет, знаходячись в off-line, та неспроможність вийти з Інтернет, будучи в "on-line". Інтернет-залежні здебільшого користуються тими можливостями Інтернет, що дозволяють їм зустрічатися, соціалізуватися, обмінюватися ідеями з новими людьми. 
Здебільшого, вони користуються можливістю збирати інформацію та підтримувати раніше встановлені знайомства. Надмірне захоплення "віртуальною реальністю" веде до відриву від реального життя та зменшення життєвого досвіду. Все складніше стає будувати реальні стосунки з реальними людьми.
За матеріалами анкетування учнів та студентів, що провела на початку 2000 року кафедра соціології Інституту молоді, 42% студентів і школярів використовують комп'ютери дома; у школі або інституті – 26%; у себе на роботі – 2%; у друзів – 16%; на роботі батьків – 3,5%; в Інтернет- кафе –2,5%. 
Проаналізувавши всі позитивні та негативні сторони такого явища як Інтернет, можна дійти висновку, що це складна система, якою необхідно вміти користуватися задля збереження власного здоров`я та добробуту. І тоді, Інтернет стане для нас помічником та другом.